Усмішка весни —
яблуня цвіте!
Мені всміхнулася весна
В духмянім, яблуневім цвіті.
Я в цьому світі не одна
Ростуть дерева, наче діти.
В листочку кожному життя,
Бджілка он лізе в ніжну квітку,
Плоди наповнять майбуття
Та час прийде й перепочинку...
Отак по колу стрілки йдуть,
Малі комашки мед приносять...
Духмяно знов сади цвітуть
Й щасливим щастям плодоносять

Скажiть менi матусю

Скажіть мені матусю як живеться
праведним Душам там, у небесах…?
Чи чутно Вам як моє серце б’ється
коли ступаю по землі в квітках…?
Коли іду я рідними стежками,
торкнутись щоби рушників отих,
що ткали Ви зимовими ночами,
коли сон у дитяток переміг…
Й у спокої, під музику верстата,
лилася пісня тиха і сумна
про те, як Вас любила Ваша мати,
як Вас стрічала сонячна весна…
Чи бачите, як свічка тихо тане
отам, де фотокартка на столі…?
Світається. Вже скоро день настане
як завше, з Вами затишно мені.

  2018

 Хресна дорога

 

Сьогодні гілочку вербову

До свого серця пригорну...

Хресну дорогу, босонога,

З Ісусом поруч ніби йду...

 

Ось чую там кричать «осанна»,

За мить кричать вже «розіпни…»

Сутність людська якась кривава

Скільки добра їм не роби.

 

Та не зважа на це Син Божий,

Знаючи долю на перед,

Творить добро й в Господній ласці

За нас несе важкий він хрест…

 

Зловмисникам він всім прощає

І з чаші однієї п’є

Та хліб один на всіх ламає

Й у горі руку подає.

21.04.2019.

#ГалинаРибачукПрач

Чи є в тебе діти, Вітре?
Чи  простір твоя домівка?
Чи може, колишучи віти,
Пісню співаєш сиріткам?…

А куди зникаєш часом?
І затишок той лякає…
За ним, твоя посестра Буря
Немов з під землі виринає…
За кимось мчить у погоні
Нищить усе, завиває...
Руйнуючи весело  долі
Й регочучи десь  завмирає.

Й так хочеться в миті скрути
Пірнути в обійми Вітру,
В гіллі колисковім заснути,
Поринути в подорож світлу...
У ній він, наче дарує
Миттєвості насолоди,
Та ніжно  розтріпує коси
Даруючи подих свободи.

Голосить тиша


Голосить тиша
в спалаху ночі
де квітне вишня
в саду дівочім
і серце б'ється,
неначе хоче,
щось розповісти
мо' й щось пророче...
Шепотом, ніби,
кличе до хати:
чи пригостити,
чи покарати...
Там річка - купіль
умиє зорі
і місяць плине
неначе човен...
Та шлях закритий.
Нема дороги.
Голосить тиша
німа, до Бога...
4.04.2020.
#Галина Рибачук-Прач

Літній відпочинок Назарка або події в курнику