Моя доля- чисте поле,

Моя доля- чисте поле, 
Де вітер гуляє, 
Де по небу хмарка хмарку 
Пливе - доганяє. 
Моя доля- синє море, 
Що об берег б'ється, 
І той вітер, що у горах 
Голосно сміється. 
Невеселий сміх відлунням 
Душі досягає, 
Криком чайок понад хвилі 
Ложе укриває... 
А батьківськая оселя 
Кличе повертатись - 
І як з долею своєю 
Можу я розстатись...? 
Опадає цвіт вишневий, 
Яблунька розквітла, 
Зачекалася на мене 
Хатинонька біла. 
Іще вузлик на хустині 
Я один зав'яжу - 
Й що твориться в душі моїй, 
Хай навік в нім ляже. 
Повернуся й на порозі 
Присяду у хаті: 
Колись жили отут люде, 
Душею багаті. 
А під ранок заспіває 
Пісню соловейко 
Та й потішить мою душу 
Й змучене серденько... 
Бо довели Україну 
До самого краю: 
І без воза, і без коней 
Додому дибаю...
Як казали колись дідо: 
"Будете платити 
За повітря,щоб дихати, 
І воду, щоб жити"... 
Слова тії пригадую 
Й Господа благаю, 
Щоб подав добра і миру 
Для нашого краю...