Місяць зіроньку колише

Місяць зіроньку колише
й наче посміхається,
а в маленького дитятка
сон розпочинається:

"Он кораблик в небі-морі,
бігають пірати,
Аладін спішить принцесу
з біди визволяти...

А он, в іншому куточку,
Кізоньки пасуться,
а у клуні на насісті
курочки несуться..."

Спить дитина солоденько
й у вісні мандрує,
з неба місяць молоденький
щічки їй цілує.

Калейдоскопом крутяться думки
То темними, а той з відтінком світла
То барвами танцюють залюбки
І тішать душу, мов ковток повітря.
То сходяться, то розлетяться геть
По закутках свідомості далеко…
То знов складають пазлами портрет
Який у вирії несуть лелеки.
Вселенської любові благодать
Поки що сходить з сонячного неба
Калейдоскопами думки летять
Так легко піднімаючись до тебе.

Вже за вікном гуляє тепле літо
У надвечір’ї палахтить заграва
В тумані сивім засинає поле,
А у гайочку бавиться Купава…
Сюркочуть коники по- під віконцем,
Запахи м’яти линуть до кімнати
Отак, начебто хтось говорить тихо:
«Пора дитинко вже лягати спати».
2019.

Любовью слова

Очима матері дивилась хата

В очікувані знов щасливих днів

Й крислата яблуня, наче розп’ята,

Махала гіллям, сповнена надій…

І я іду утоптаним вже шляхом…

Не йду, біжу, щоби хоча на мить

В хатині нашій оселилось свято

Й веселий сміх та пісня зазвучить.

#ГалинаРибачукПрач

Велич Всесвіту
мудрість Творця.
Гнів і любов-
поруч.
Життя.
₴₴₴
Сонце сіло
роздуми
Життя потік-
схід сонця.
₴₴₴
Пітьма зникає
Горить свіча.
Прозріння.
₴₴₴
Крилаті хмари
легкість вітру...
Простір
кличе.

"Спливає час"із книги поезії "Помолюся за любов".
Декламує: Леонід Трахтенберг

 Катя

 Відзеркалення тіла
 В розмаїтті світів
 І душа легкокрило
 Переноситься з ним

 Пестить ніжні долоні
 Втому наче зніма
 Зараз краще мовчати,
 Нідочого слова...

 Один вдих, один видих
 Й оживають всі три,
 Знов стають одним цілим
 Ідучи до мети.

#ГалинаРибачукПрач
Картина: "Катя", художник - Любов Міненко

 В твоїх обіймах

Лечу в твоїх обіймах, розквітаю,
Радію, насолоджуюсь, живу,
Бо щиро я тебе люблю, мій краю,
Й надіюся, що ще сюди прийду!
Іще не раз отим яскравим світлом
Всі згадки знову ляжуть у рядки!
...А, може, просто квіткою розквітну,
І ніжитиме хтось ті пелюстки.

Я вірю в те, що душу не змінити :
Вона стрімка, мов потічок гірський.
Господь вселив у неї вічне літо,
Що зігріває і в студенні дні,
Навчив її і рідний край любити ,
І славити його в усі віки!