пʼятниця, 23 жовтня 2020 р.

 

Закралась прохолода в літній дім
Зі стогоном на припічок упала,
А я сухе полінце в піч кладу
Щоб літо в домі знову панувало.
 
Для прохолоди призьба он стоїть,
На неї може й снігом білим впасти
Й пірнути в кучу листя, щоб на мить,
Скупатися у цій осінній казці.

 

СИРОЇЖКА в королівстві МУХОМОР.
( Оповідки від бабусі МАРУСІ)
У сонячно-казковому лісі, який називали чомусь Сосново - Польовим, місця вистачало для усіх бажаючих. От, одного разу, гуляючи його хащами, маленька Сироїжка, так звали дівчинку-грибочка, потрапила у королівство Мухомор.

 
Від краси, що була довкло, вона аж розгубилась і доки роздивлялась все  з-під землі, один за одним, почали з'являтись жителі цього маленького і такого красивого королівства - Мухомори. З першого погляду вони видались Сироїжці однаковісінькими, та коли вона пригледілась краще, то побачила, що кожен із них має свої особливості. Червоні, помаранчові, помаранчово- червоні шапочки з біленькими цяточками, з білосніжними ніжками та спідничками оточили її з усіх боків. Сироїжка розгубилась від такої уваги до себе... А потім з подивом помітила, що її шапочка з пишної блідо-рожевої стає сірою...
- Ой лишенько! - тільки й всигла подумати вона, як ніжка її почала згинатись в колінці...
А в цей час над королівством пролітала Божа корівка, побачивши, що відбувається і, знаючи, підступність величних Мухоморів, вона миттю почала кликати на допомогу. На сусідній галявині вона зустріла старого Лиса, який почувши, що відбувається, миттю кинувся на допомогу. Мотнувши своїм хвостом, він розірвав вже тісно замкнуте коло, підхопив малесеньку Сироїжку собі на спину і виніс у затінок під осиками. На допомогу йому прилетіла Божа корівка і з-під травички повилазили зі своїх схованок Підосичники. Кожен із них по черзі напував Сироїжку кришталевою росою, яка збереглася у затінку, розповідаючи що королівство Мухомор дуже небезпечне хоч і красиве. Самі мухомори отруйні і підступні . І не варто такій малечі ходити туди гуляти.
Щічки Сироїжки стали рожевими і вона знову була щасливою в оточенні справжніх Друзів.

неділя, 18 жовтня 2020 р.

 

 
Запалило сонце небокрай!
Здраствуй, осінь! Літечко, прощай!
Заглядає у вікно пітьма,
Ніч осіння землю обійма...
 
А у мене свічка у вікні,
Книжечка розкрита на столі,
У корзинці спить вже кошеня -
Заморилось, бігало півдня...
 
Прохолодний вітер за вікном
Гомонить з вербою про любов,
Шурхотить листочками в пітьмі
Так, наче спілкується з дітьми,
 
На прощання щось шепоче їм,
Обіймає дотиком легким.
А верба немовби промовля:
"Не сумуй! Чекай - прийде весна..."
 

Прислухаючись до цих розмов
Свічка плаче! Та живе любов!
Місяць світить мляво за вікном...
Стихло все, зачарувавшись сном...

субота, 3 жовтня 2020 р.

 

 Музика любові
 
На життя крутому перегоні
Зазвучала музика любові,
Огорнула золотом осіннім
Й танцювала в присмерку вечірнім.
Музика любові - стигле жито,
Мов колоссячко, життям налите.
Музика спокусливо, грайливо
Вплетена у виноградне диво.
Думи мої десь собі гуляють,
По зерниночці життя збирають,
Що згубилось в світі розмаїття
Хочуть відвернути лихоліття.
Скатертину туман вистеляє,
Музика душі гостей скликає
До господи, щиро де стрічають.
Свій врожай літа уже збирають.
Музика любові - мов світанки,
Килимами стелені серпанки.
Музика спокусливо, грайливо
У моє буття вплелась мінливо.
2017р.