У камінь втиснуте слово,

Життя увіковічене в нім,

А в тиші відлунює знову

Арфи чарівної спів...

Скрипка підхоплює ноту

У злеті з камінних руїн,-

І серце, що повне скорботи,

Тріпоче в затінку лісів...

Плаче, шепочеться з листям,

Дзюрчить водоспадами слів

І сміхом веселим ллється,

Летить у хороми віків...

У тиші нічній оживає

Невидиме оком людським!

...В парку, як й раніше, гуляє

Софія з коханим своїм.

2021.24.05.

#ГалинаРибачукПрач #Софіївка #паркСофіївка #УманьСофіївка

 Кажуть люди: " Кохання зникає..."

Кажуть люди:"кохання зникає..."

А чи правда? Погляньте в вікно...

Он де ліс, вже старий, відмирає...

І чи варте уваги й воно?

А ще кажуть: " Дерева- не люди,

і душі у них наче нема..."

То не правда, бо тягнуться всюди

У ліси, мов птахи в небеса...

Он платан розпрямив свої груди,

Вкривши липу малу від біди.

Вона ж, вдячна, запах медовий

Відпускає в ліси та луги.

Липа цвітом духмяним буяє,

Нові сили платан їй дає,

І тріпоче вона, і співає,

Відкриваючи серце своє...

Отак, разом обоє зростають,

Тішать душі людські та свої,

Вони, певно, взаємно кохають

Бо шепочуться ночі і дні...