Кажуть люди:"кохання зникає..."
А чи правда? Погляньте в вікно...
Он де ліс, вже старий, відмирає...
І чи варте уваги й воно?
А ще кажуть: " Дерева- не люди,
і душі у них наче нема..."
То не правда, бо тягнуться всюди
У ліси, мов птахи в небеса...
Он платан розпрямив свої груди,
Вкривши липу малу від біди.
Вона ж, вдячна, запах медовий
Відпускає в ліси та луги.
Липа цвітом духмяним буяє,
Нові сили платан їй дає,
І тріпоче вона, і співає,
Відкриваючи серце своє...
Отак, разом обоє зростають,
Тішать душі людські та свої,
Вони, певно, взаємно кохають
Бо шепочуться ночі і дні...
Немає коментарів:
Дописати коментар