Твої руки пропахли порохом,

вуста - цигаркою.

Твоя одіж засмальцьована,

на спині з латкою

Сон короткий. Ночами довгими

холод пронизує...

Окопна свічка усе тускнішає-

ранок сповіщує...

Ракетні обстріли не зупиняються...

йдуть наче марево.

І видно здалеку як наближається

вогняне зарево...

Вітер зривається, тіні ховаються

у попелище.

Хати обвуглені, душі розтерзані

та вітер свище.

А ти тримаєшся, між сніговіями,

стиснувши пальці.

Знищуєш ворога, просячи захисту

Божого в серці.

#ГалинаРибачукПрач

#війна