понеділок, 21 жовтня 2024 р.

 

Серце у пікселі
Серце гаряче у пікселі,
Сонце танцює в волоссі
Рудоволоса дівчинко
Як же тобі живеться
Там, у окопах, де обстріли
Лунають майже невпинно...
Мабуть хвилини відчаю
Ховаються десь за спину?
Та вмить вселяється віра,
Що в тебе начебто крила...
І ти виживаєш у пеклі
Даруючи іншим сили...
Що бачиш ти у сяйві
Зірок, нескінченої ночі?
Чи може твій "охоронець"
Сигналить про щось пророче?
Чи, може, домівка рідна
Ночами додому кличе
Синочки чекають маму
Кожен для тебе щось пише...
І впевненою ходою
Ідеш ти на зустріч долі,
Життя колоситься нива
В душі твоїй загадковій...
Скоріш, відчини йому двері
Своїм почуттям нестримним,
Хай щастя оселиться в домі
Всміхаючись тепло, дитинно.
Військовому лікарю
Яні Сушко
Вітаю з нагородою!
###
День сьогодні спекотний, але мені випала честь познайомитись заочно. з військовим лікарем, орденоносною Героїнею України, Кавалеркою ордену Княгині Ольги та багатьох інших нагород чарівною. неординарною особистістю Яною Сушко.
Людина, котра уже багато років у війську рятує життя наших захисників варта найвищих нагород та нашої вдячності

 


Молитовні несу я звернення
до Престолу могутнього Бога,
бо чекаю твого повернення
із війни, із страшної дороги...

Хай завжди буде поруч з тобою
Янгол - твій охоронець незмінний,
хай з кровавого виведе бою,
хай тебе проведе через міни!

Огортаю тебе я молитвою,
що іде від серця до серця:
повернися живим із битви,
заховавши на пам'ять берці.
 

#зниклимбезвісті
Олександру Прачу  та тисячам інших воїнів
#молитва #длятебе
#ГалинаРибачукПрач
#молитва #длятебе
#ГалинаРибачукПрач

 


Війна світів, війна народів...
Війна рабів проти свободи,
Війна почвар проти краси,
Війна свавілля із законом,
Війна нечистого із Богом...
Хто переможе в цій війні?!
В ній давні схрещені мечі:
Де правда б'ється із брехнею...
На Терезах лежать Життя
Мільйонів безневинних Душ,
А смерть зірвати хоче куш:
Понасипала всюди сіль
Межи руїн містечок, сіл...
Розбрат, руйнація і біль...
Спинімо ми навалу цю,
Щоб Світло зруйнувало тьму!
18.10.2024

 


Останні квіти осені й любові,
Що поза хмари линула в світи,
Лишивши павутиночку на скроні
На згадку що були ми: я і ти...
І сьогодні в пишнім падолисті
Крокую тихо у наступні дні
Моє кохання золотавим листям
Мелодію нагадує весни...
Коли ще зорі падали із неба
На відстані, складаючись в роки,
Коли у захисті була потреба
Завжди ставали поруч я і ти...
І нині вмита дощиком осіннім
Йду стежкою до нашої ріки,
А вітер голосом твоїм, спокійним
Все про любов нашіптує мені
І знову повертаюся у весни
Де море, гори й водоспади мрій,
Де затишок й казкові перевесла
Ведуть мене у круговерть подій.
20.10.2024