Я лечу на побачення

Крізь стіну з заметілями,

Та до місця призначення

Зруйнувались мости...

Крижаними долинами,

Мов по лезу, стежинами,

Обгорнувшись хустиною,

Я іду крізь світи...

Хуртовина все тішиться,

Вітер сніг розпорошує,

Замітає протоптані

Потаємні сліди..

Хоч всі двері зачинені

І пороги завіяні,-

Серце б'ється схвильовано

І шепоче: "Іди!"

Я спішу на побачення ,

Бо воно має значення,

Щоб не стерти із пам'яті

Те, що душу ятрить,

Що у снах колисалося ,

Що у пісні співалося,

Що сміялось і плакало...

А тепер лиш мовчить.

#ГалинаРибачукПрач

2024р