Зернинка до зернинки,
Сердечко до сердечка...
Вже й справили обжинки,
Вже й висохла вуздечка…

Та смутком б’є джерельце,
Наповнене красою-
Зболілу душу й серце
Не вигоїш водою.

Поки війна на сході,
Поки вмирають діти,-
Так хочеться усе це
Нарешті, зупинити!

Щоб радості цеберця
Несли у кожну хату!
Щоби кохалось серцем,
І в спокої щоб свято…

Так хочеться…Так буде.
Коли? Лиш Бог те знає...
А сум стискає груди,
Душа болить й страждає.