Хустина пахне маминим волоссям,
Ввібравшим в себе запахи лісів.
Й чи то так є, чи, може , так здалося,
Що в ній дороги тих, далеких днів...
В хустинці цій душа є, є і крила,
Любов у ній прихована батьків:
Матуся цю хустиночку носила,
Татусь колись на свято їй купив...
Я ж бережу її, як світлий спомин,
Кладу до скрині й знову дістаю...
Пригадуючи кожне їхнє слово,
Їх мудрістю щоденно я живу.
Немає коментарів:
Дописати коментар