Земля

Зітхає Матінка - Земля 
Від громовиці - канонади, 
Від спалахів лісів, полів, 
Від болю з пущених снарядів, 
Від свіжовиритих могил, 
Де похоронені солдати, 
Бо слізьми скроплені стежки 
В барвінок буде заплітати! 
Зітхає стомлено й мовчить: 
Для крику сил уже не має... 
Від неї голубу блакить 
Туман із згарища ховає...
Горить земля, душа болить! 
Хоч Янгол крила розправляє, 
Аби життя їй хоч на мить 
Продовжить, бо надію має: 
Що світло темряву здолає 
Та мирним ранком привітає, 
Й загоїть рани, відболить.