Дивне сусідство.

Дивне сусідство.

 В старенькому кам’яному будиночку на околиці міста жила собі бабуся. В її оселю чомусь дуже рідко потрапляло сонечко. Стіни кімнат були обвішані фотокартками в трухлявих рамах. Кого там тільки не було і панночки з паничами в каретах і собаки з котами, коні і якісь старі замки. Здавалося, що тут зберігається пам’ять не одного століття. Але головними героями в цьому будинку були здоровенні пацюки, які розгулювали скрізь, окрім кімнати господині. Туди їм ходу не було.
  Другу половину будинку, з окремим входом, вона здавала дівчаткам які приїхали до міста навчатися. Дохід від них був невеликий, але, мабуть, їй з ними не так самотньо. В кімнаті дівчат були ще якісь бокові двері, наглухо зачинені.
Отак і жили під одним дахом бабуся, дівчатка і пацюки. Вранці біля рукомийника вишиковувалась черга…п’ятеро пацюків і троє дівчаток. Спозаранку пацюки були вже тут як тут, доводилося чекати поки вони щезнуть, і аж тоді приступати до вранішніх процедур.
Все було честь по честі, ніхто нікому не заважав.
  Але одного разу трапилось ось що. Пацюки першими порушили спокій у домі. Отримавши стипендію подруги вирішили приготувати собі святкову вечерю. Після всіх квартирних виплат грошей залишилось не так уже й багато. Купили сардельок та на декілька хвилин залишили без нагляду на кухонному столі. Через хвилину дівчатка почули гуркіт й стрімголов кинулися на кухню. Вони завмерли на якусь мить: два здоровенні пацюки стягнули зі столу сардельки, скинувши заодно і булочки, що лежали у хлібниці. З обох боків кожен пацюк тягнув ціпок з сардельками до себе, а третій поволік булочку у величезну діру під підлогою…Що тут почалося! Дівчата, хто з мітлою, хто з рушником та диким вереском, накинулися на своїх злодійкуватих сусідів. І коли вечеря була відвойована, окрім однієї булочки та двох сардельок, бокові двері раптом відчинилися і на порозі з'явилася струнка постать господині будинку. Глянувши на завмерлих розтріпаних дівчат, вона якось недобре чи то посміхнулася, чи то скривилася. По шкірі у подруг забігали мурашки. Вечеряти вже перехотілося. Ніч була неспокійною. Пацюки, здавалося, зараз повилазять зі всіх щілин. Дерев’яна підлога ходила ходором.
  Вранці хатинка стояла похмуро. А троє дівчаток з валізами пленталися на зупинку автобуса в пошуках нового житла. Сардельки так і залишилися лежати на столі. Та пригоди наших героїв на цьому не скінчилися... Щойно дівчатка дійшли до рогу вулиці, як почули пронизливий писк. Оглянувшись, побачили, що за ними вслід,як гуси ідуть маленькі пацюки: Мікі, Мурі, Яма, а слідом шкутильгає старенький пацюк Оно. Делегація впевнено та поважно пройшла вперед і перегородила дорогу дівчаткам, сумно вдивляючись в їхні очі. Малеча ніби вибачалась перед ними за шкоду, нанесену ввечері, та просили повернутися. Дівчатка все зрозуміли… На якусь мить зупинилися в роздумах. А в цей час Мікі, Муруі, Яма терлися біля їхніх ніг, хвостиками розвертаючи їх у напрямку. Не змовляючись подружки взяли свої валізки й почимчикували додому разом з пацюками, які весело бігли попереду.
  Біля відчиненої хвіртки на них уже чекала Господиня будинку. Вона т мовчки відчинила двері в дім. Дівчатка були дуже здивовані, побачивши на столі білесеньку скатертину та гору млинців,у гарно оздобленій тарілці, банку абрикосового варення та величезний керамічний чайник, з якого легкою хмаринкою парував трав’яний чай. Господиня присіла біля столу, а подружки вмостилися поруч на стільчиках, яких раніше тут не було.Господиня – бабуся розпочала свою сумну оповідку, одночасно наливаючи в чашечки духмяний чай. Як виявилося, її чоловік загинув у Другій світовій війні. З того часу вона й живе сама. І пацюки були колись домашніми тваринками, а потім розплодилися, а вона все їх жаліла. Отак і жили разом. Шкоди не робили, вона їх підгодовувала. Сусідський кіт тільки часом ласував ними. Зі старої команди залишився старенький Оно. Зрозумівши, що порушили правила, пацюки вирішили повернути дівчаток. 
 З того часу в домі знову запанували мир і тиша. Тільки інколи малеча навідувалася до дівчаток, щоб порозважатися.

2018 рік