Мороз вималював візерунки на віконному склі такі, що жоден художник у світі не зможе його перевершити в майстерності. Маленька дівчинка замотана в теплу пухову хустку сиділа на лавці біля вікна і своїм диханням розтоплювала цей малюнок, пальчиком виколупуючи морозові сніжинки та через цю маленьку щілинку визираючи на вулицю.
Снігу в ту зиму намело багатенько, заввишки в паркан. Дівчинка очікувала на прихід тата, ще спозаранку він відправився за ялинкою до лісу. Вже й смеркатись почало. Мама біля печі готувала вечерю, два старші братики щось читали, сидячи на ліжку біля грубки дівча хвилювалось, адже скоро Новий рік, а ялинки ще нема...
Аж ось скрипнули вхідні двері. На порозі стояв тато, посміхаючись, щось рукою обережно притискав до грудей. Дівчинка першою кинулась йому назустріч і він поклав маленького, пухнастого клубочка їй у руки.
Цей новорічний подаруночок для тебе, - промовив тато.
Зайченя,- закричала радісно дівчинка, тут до неї відразу підбігли й брати. Всі зайняті були зайчиком, забувши про ялинку. Тато тихенько повернувся на вулицю і через деякий час у дверях всі побачили лісову красуню. Радість була безмежна. Мама принесла хрестовину, на неї й прикріпили ялиночку. В кошику поселили манюсіньке перелякане зайченятко зі шматочком морквини.
За годину ялиночка вже була зодягнена в прикраси, частково зроблені власноруч. На верхівці красувалася різдвяна зірка. Було вже пізно, в хатинці готувалися до сну, а вже вранці під ялиночкою діти очікували знайти свої новорічні подарунки. Тато розповів, що зайченятко було саме самісіньке під кущиком, слідів навколо ніяких не видно було і воно б там просто замерзло. Чому та як воно там опинилось ніхто так і не дізнався. Ось тато його і приніс разом з ялинкою додому. Тепер зайченятко, зіщулившись, спало в кошичку. Ялиночка була високою, до самісінької стелі. Дівчинка граючись постелила під нею кожушка, та поруч із зайченям заснула. І снився її чарівний сон з цукерками, санчатами, сніговиком та новими чобітками.
Немає коментарів:
Дописати коментар